Кетрін Джонсон: Дівчинка, яка рахувала зірки

«Один, два, три, чотири…» Маленька Кетрін рахувала сходинки дорогою до церкви й посуд, який мила вдома. В американському містечку Вайт-Салфер-Спрінгс вона знаходила числа всюди навколо себе. Їй подобалося шукати, скільки чого є і як числа між собою пов’язані.

Одного разу вона стояла біля мами, яка готувала пиріг.

«Мамо, скільки ложечок цукру ти кладеш у пиріг?»

«Три, серденько».

«А скільки яєць?»

«Два».

«А якби ти хотіла спекти подвійний пиріг, скільки було б?»

Мама всміхнулася. Кетрін пробувала, що тільки можна робити з числами.

Учителі швидко зрозуміли, що вона добре розуміється на математиці. Вона перестрибувала через класи, і в десять років уже пішла до середньої школи. Вона була молодша за інших, але навчання її тішило, і вона хотіла вчитися далі.

Тоді, однак, для темношкірих дітей це не було само собою зрозуміло. Там, де жила Кетрін, їхня освіта закінчувалася восьмим класом. Через расову сегрегацію їм не дозволяли ходити до тих самих шкіл, що й білим дітям.

«Тату, я хочу вчитися далі», — казала Кетрін.

Тому тато Джошуа шукав, де його діти могли б продовжити навчання. Він вибрав місто Інститут, віддалене приблизно на двісті кілометрів. Родині довелося заради їхньої освіти змінити своє повсякденне життя.

Питання для дитиниЯк ти думаєш, чи було це важко для Кетрінової родини? Що їм довелося залишити?

Кетрін закінчила середню школу в чотирнадцять років. Вона продовжила навчання в коледжі штату Західна Вірджинія, де знайшла викладачів, які підтримували її інтерес. Одним із них був професор В. В. Шифелін Клейтор.