Жак Кусто: Хлопчик, який не боявся води

На підлозі в Жаковій кімнаті лежали деталі. Хлопчик складав із них модель підйомного крана, який справді рухався. Йому було одинадцять, і його цікавило, як усе працює.

«Що ти знову вигадуєш?» — питала мама.

«Щось чудове!» — відповідав Жак і повертався до свого крана.

Народився він у Франції, але з родиною якийсь час жив і в Америці. У дитинстві він часто хворів. Його мучили недокрів’я та хвороба кишківника, тож деякі рухові заняття були для нього важкі. Зате плавання він переносив добре, і його тягнуло до води.

У літньому таборі в Сполучених Штатах він вчився пірнати в озері. Звідти треба було виносити сміття з-під місця, звідки діти стрибали у воду. Жак тоді не мав маски для пірнання. Він занурювався, шукав під поверхнею й знову випливав по повітря. Потроху він удосконалювався в русі під водою.

Ці перші занурення він пам’ятав і через роки. Зрозумів, що під поверхнею може бути те, чого з берега не видно. Але ще не знав, скільки часу колись присвятить дослідженню води.

Питання для дитиниЧи любиш ти воду? Як воно, коли ти з дорослим вчишся плавати або дивишся під воду?

Коли він виріс, то вступив до французького військово-морського флоту. Хотів подорожувати й почав готуватися також до польотів. Але його плани змінила серйозна автокатастрофа. Після травми він уже не міг продовжувати підготовку до професії пілота й мусив вирішити, чим займатися далі.