Фріда Кало: Дівчинка з крилами метелика

Щоранку мама заплітала маленькій Фріді довгі кіски. Дівчинка з великими темними очима жила в Мексиці й мала навколо кольори, на які не могла надивитися: червоний, як помідори, жовтий, як сонце, синій, як небо, і зелений, як кактуси біля дому.

Стіни їхнього дому теж були сині. Тому його називали Блакитним будинком, а Фріді він нагадував велику синю скриньку, у якій вміщалося багато кольорів, таємниць і сміху.

Коли їй було шість років, вона захворіла на дитячий параліч. Хвороба дуже боліла, і цілі місяці їй довелося лежати в ліжку. Коли вона нарешті звелася, одна нога в неї була слабша за другу.

Деякі діти з неї кпили: «Дивіться на Фріду! Шкутильгає, як стара бабуся!» Їхні слова боліли їй ще більше, ніж нога. Але вона не ховалася від них. Вона вдягала довгі кольорові спідниці, під якими ногу не було видно, і бралася до ігор, які тоді вважалися хлопчачими.

Лазила по деревах, грала з хлопцями у футбол і наввипередки їздила на велосипеді. Мама іноді гукала до неї: «Фрідо! Це не для дівчаток!»

Фріда сміялася. «Чому ні? У мене ж дві ноги, як у хлопців. Одна лише трохи слабша. Зате руки в мене сильні, і я не боюся спробувати».

Тато пишався нею. Він працював фотографом і вчив її уважно дивитися на світ. «Подивися, Фрідо, — казав він. — Бачиш ту тінь? А ти помітила, як змінюється світло?» Фріда стежила за тим, що він їй показував, і потроху помічала навколо себе дедалі більше гарного.