Еміль Затопек: Хлопчик, який бігав для радості

Бігти містом Емілю зовсім не хотілося. Але в школі Бати в Зліні його 1941 року вибрали серед учасників, і йому довелося стати на старт. Він ще не знав, що саме той забіг приведе його до бігу.

Еміль був родом із Копрживніце. Підлітком він поїхав до Зліна, де вчився й працював на заводах Бати. Це був молодий хлопець, який ділив дні між навчанням і роботою. Біговими змаганнями він поки що не цікавився.

Тепер йому треба було бігти з усіма. «Я? Та я ж не бігун», — міг би заперечити він. Але забіг був уже близько, тож нічого не лишалося, як спробувати.

На старті стояли інші молоді бігуни. Після початку забігу вони помчали містом, і Еміль біг серед них. Перед ним була траса, яку треба було пробігти, і інші учасники, з якими він міг помірятися силами.

Спершу він опирався бігові. Але коли почав змагатися, виявилося, що вміє бути швидким. До фінішу він добіг другим. «Другим? Справді?» — дивувався він. Забіг, в якому він не хотів брати участь, раптом обернувся несподіванкою.

Питання для дитиниЩо, на твою думку, відчув Еміль, коли дізнався, що він другий? Чи чекав він такого результату?

Після забігу він прийняв пропозицію тренуватися зі злінськими атлетами. Він хотів дізнатися, як готується бігун, і з’ясувати, на що ще здатний. Саме друге місце чемпіона з нього не зробило. Але воно відкрило йому шлях до спорту, якому він потім віддав багато років.

Після роботи на фабриці він ходив на тренування. Йому допомагав бігун Ян Галуза, який учив його, як готуватися до бігу. Він згадував Еміля як веселого й щирого молодого чоловіка, з яким було приємно працювати.