Тім Бернерс-Лі: Хлопчик, який з’єднав увесь світ

Малий Тім сидів на килимі й роздивлявся паперову стрічку з дірочками. Вона нагадувала сторінку дивної комп’ютерної книжки. Адже мама й тато працювали з дуже ранніми комп’ютерами, а Тім залюбки вчився, як усе влаштовано.

Тодішні комп’ютери були завбільшки з цілу кімнату. Люди не друкували на клавіатурі, а вставляли в них саме такі паперові стрічки з дірочками. Мама й тато вміли поводитися з цими машинами, а Тім розпитував про їхню роботу.

«Мамо, як ці дірочки кажуть комп’ютеру, що робити?»

«Це код, мій хороший, — пояснювала вона. — Дірочки розташовані за певними правилами. Разом вони складають повідомлення, яке комп’ютер розуміє».

Тім ще раз оглянув стрічку. Йому здавалося дивовижним, що в таких дірочках може бути заховане повідомлення для машини. Він зацікавився комп’ютерами й тим, як з окремих деталей складаються речі, які діють.

У кімнаті в нього була модельна залізниця. Потяги їздили станцією й зникали в тунелях, де колії завертали назад. Тім почав виготовляти електронні пристрої, які допомагали керувати потягами. Чим довше він з ними грався, тим більше його цікавила сама електроніка.

Батьки вчили його, що математика може бути веселою. Пізніше він поїхав до університету в Оксфорді вивчати фізику. Лише в студентські роки він купив у майстерні старий телевізор і використав його для свого першого комп’ютера. Він паяв деталі й пробував, як з них скласти машину, що працює.