Руал Амундсен: Хлопчик, який спав із відчиненим вікном

За відчиненим вікном падав сніг, і до кімнати Руала линуло холодне повітря. Та хлопчик не хотів зачиняти вікно. Він готувався до подорожей крізь лід, про які читав. Його мама в норвезькому домі боялася, щоб він не застудився.

«Руале! Зачини вікно!» — гукала вона.

Руал жив з мамою, татом і трьома старшими братами. Ще малим він читав книжки про Джона Франкліна. Той вирушив шукати шлях крізь лід на півночі, але його експедиція загубилася, і сам він не повернувся. Ця розповідь так зацікавила Руала, що він вирішив шукати той самий шлях.

«Я його знайду, — казав він собі. — Я туди дійду».

Відтоді він спав при відчиненому вікні навіть посеред зими. Думав, що так звикне до морозу.

«Мені треба звикнути до холоду, мамо, — пояснював він. — Я мушу бути сильним, як білий ведмідь!»

Вранці він бігав по снігу й ходив на лижах у гори. Тренувався знову й знову, бо хотів, щоб його тіло витримало довгу дорогу.

Питання для дитиниЯк би тобі було в такій кімнаті, коли надворі падає сніг? Що тобі подобається в твоєму теплому ліжечку?

Коли він підріс, мама захотіла, щоб він став лікарем. Вона нагадувала йому, як важливо лікувати людей. Руал послухався й вступив на медицину. На лекціях він вивчав кістки, серце й легені, але думками щоразу повертався до льоду, снігу й полярних експедицій.

Потім мама померла. Руал лишився сам у кімнаті й думав, як жити далі. Він знав, що вона хотіла бачити його лікарем, а він мріяв стати полярником. Він вибирав між тим, яким мама бачила його майбутнє, і власною мрією.