Бедржих Сметана: Хлопчик, який чув музику всюди

«Що ти слухаєш?» — питали друзі Бедржиха, коли він надворі знову на хвилинку зупинявся.

Хлопчик прислухався до птахів, до вітру в кронах дерев і до струмочка. У всіх цих звуках він чув музику. Іноді досить було просто затихнути й помічати, що лунає навколо.

Бедржих ріс у пивоварні в Літомишлі. Тато там варив пиво, а мама дбала про велику родину. Вдома завжди було гамірно, а з татової скрипки часто лунала музика.

Музика вабила Бедржиха змалку. Він слухав її з великою увагою. Коли музиканти грали на скрипках, флейтах та інших інструментах, усе навколо для нього на мить затихало. Бедржих уважно стежив за ними й слухав, як звуки різних інструментів сплітаються докупи. Музика зворушувала його до сліз.

«Тату, — прошепотів він, — я теж хочу грати».

Тато почав учити його десь у чотири роки. Його маленька скрипка була коричнева, лискуча й пахла деревом. Бедржих притиснув її до підборіддя й уперше провів смичком по струнах. Пролунав тонкий скрип, схожий на писк мишки.

Спочатку гра в нього не дуже виходила. Але він вправлявся щодня, і зранку, і по обіді, а за скрипкою часто сидів аж до вечора. Іноді сусіди казали, що й самі хотіли б уже спати. Та потроху несмілі звуки ставали мелодією, а тим часом Бедржих вчився й грати на фортепіано. Коли йому виповнилося шість років, він виступив перед публікою саме за фортепіано.

Невдовзі він почав пробувати складати й власні невеличкі твори. З дитинства зберігся уривок веселої швидкої п’єси, яка називається «Галоп». Бедржих уявляв, як під цю веселу музику люди обертатимуться й танцюватимуть.