Сімона Мануель: Дівчинка, яка пливла проти течії

Чотирирічна Сімона допливла до іншого боку басейну й здивувала свою родину. Це було щойно її друге заняття з плавання, а вона вже подолала всю довжину.

Вона зростала в техаському Шугар-Ленді в спортивній родині. Мала двох старших братів і охоче рівнялася на них. Навчаючись плавати, зрозуміла, що вода їй подобається і що вона вміє швидко в ній рухатися.

Руками гребла, мов рибячими плавцями, а ногами працювала, як маленький моторчик. Коли їй вдавалося допливти далі, хотілося спробувати ще раз. Мама з татом її підтримували, а тренери допомагали вчити нові рухи.

Спочатку йшлося й про те, щоб вона була у воді в безпеці. Але поступово стало ясно, що плавання може супроводжувати її значно довше, ніж лише перші заняття. Вона почала займатися регулярно, а пізніше виходила на змагання.

Коли вона виросла й почала змагатися, то майже завжди була в басейні єдиною дівчиною з темною шкірою. Інші плавці виглядали інакше, а дехто давав їй зрозуміти, що, на їхню думку, їй у цьому спорті не місце.

У суспільстві й далі жили упередження щодо того, кому плавання підходить. Сімона відчувала, що темношкірі діти не завжди мають однакову можливість потрапити до басейну й до команди з плавання. Іноді вона думала, чи є їй місце в тому середовищі.

Питання для дитиниЯк би тобі було в команді, де тільки ти виглядаєш не так, як решта?

Удома вона мала опору в батьках. Їм було важливо, щоб спорт приносив їй і радість. Мама й пізніше питала, чи їй подобається плавання. Вона не хотіла, щоб донька займалася ним лише через очікування інших.